Маленький Віктор родом з Маріуполя – міста біля моря, міста, що розвивалося та розбудовувалося. Але все це було до війни.
До повномасштабного вторгнення хлопець жив там зі своєю родиною та насолоджувався дитинством. Ігри, довгі прогулянки, дитячі майданчики, нові друзі, усміхнені батьки та багато планів на майбутнє – саме таким було їхнє життя. Але російська військова агресія зруйнувала дитинство та мрії Віктора.
Небезпека в Маріуполі почала відчуватися ще до початку повномасштабного вторгнення. Крім того, батьки хлопця служили в полку «Азов», тому ризик залишати дитину в місті був завеликим. Було прийняте рішення, щоб дідусь вивіз онука до себе в Полтаву.
На жаль, після цього маленький Віктор вже не бачив своїх батьків. Під час бойових дій вони загинули, героїчно захищаючи батьківщину від загарбників.
Втрата двох найближчих та найрідніших людей в цьому світі – ось, що стало для дитини страшнішим за всі жахіття війни. В чотири роки Віктор залишився сиротою.
Віктор – дуже талановитий та здібний хлопець. Він захоплюється малюванням та плаванням, а ще має хист до англійської мови. Наразі він мешкає з дідусем, його дружиною та двома їхніми неповнолітніми дочками. Родина дуже важко переживає загибель своїх рідних, але намагається триматися заради маленького онука.