Мілана – дівчинка з надзвичайно непростою долею. Мілана – дівчинка, яка бачила смерть і відчувала її подих зовсім поруч.
Дату 12 березня 2022 року Мілана запам’ятала на все життя. Саме в цей день загинув її тато. Напередодні він приїхав на Херсонщину, де Мілана перебувала в бабусі разом із рідним братиком Богданом та двоюрідними братом і сестрою. Ситуація на тому напрямку ставала все небезпечнішою – родина весь час переховувалась в підвалі, їжі майже не було, а розповіді про звірства та зґвалтування, що чинили російські військові, ставали все частішими та жахаючими.
Мілана не могла втриматись від страху, який переповнював її розум та тіло. Кожна хвилина життя, для дівчинки, здавалась останньою. Одного з днів вона зателефонувала батькові з благанням забрати їх, і 11 березня він вже був на Херсонщині.
Наступного дня, не зволікаючи, вирушили в дорогу. В машині, крім батька Мілани та неї самої, було ще троє дітей та собака, яку не хотіли залишати. Всі були щасливі, адже попереду мало бути тільки краще, і про злочини, які відбувалися на Херсонщині хотілося забути, як про нічне страхіття. Але радість від того, що вони нарешті виїхали дуже швидко змінилася справжнім жахом – вже на під'їзді до Миколаїва їхню машину почали обстрілювати російські військові.
Мілана пригадує, що все було в крові, кров була всюди – на братові, на дверцятах машини, на кермі. Але попри те, вона навіть не одразу зрозуміла, що тато помер – спершу подумала, що він просто заснув. Бо хіба ж може дитина сприйняти, що тато, який щойно розмовляв із нею, вже за мить лежав поруч вбитим.
Дітей витягли з машини і наказали бігти в окопи. Якимось дивом, незважаючи на пронизуючий страх, Мілані вдалося знайти в собі сили та зібрати разом інших дітей.
Для дівчинки тато був всесвітом і вона дуже болісно переживає його втрату. Вона згадує, що колись намалювала йому малюнок, який він завжди носив з собою як оберіг. Коли батько помер, Мілана почала відчувати свою провину через те, що малюнок в який вона вкладала стільки любові та віри не допоміг зберегти його життя. Емоційній стан дівчинки дуже складний, адже вона дуже сумує за татом і не може прийняти його загибелі. В серці Мілани її тато досі живий, він поруч і він назавжди герой.