Війна забрала в Злати найріднішу людину – рідного батька. Чоловік, з перших днів війни, став на захист своєї країни. На жаль, під час мінометного обстрілу в Сєвєродонецьку він отримав травми несумісні з життям.
Його загибель стала для дванадцятирічної Злати нестерпним болем, адже дівчинка була дуже прив'язана до батька. Вони часто проводили час разом, вигадуючи щось нове та цікаве, і дівчинка завжди з нетерпінням чекала цих незабутніх моментів. Дитина й досі переживає шок та біль від втрати люблячого тата, її емоційний стан важкий та нестабільний.
Злата залишилася з мамою. В родині також є старші діти – брат і сестра. Хоча вони вже повнолітні, жінці без чоловіка дуже важко утримувати всю родину та робити все самій по господарству.
Дівчинка захоплюється малюванням та мріє займатися графічним дизайном. В селі, де проживає родина, немає можливості відвідувати такі гуртки. Проте це не заважає Златі навчатися самостійно. Така мотивація та бажання дівчинки до навчання тільки підтверджує необхідність мати для неї свій куточок, обладнаний всім необхідним. Це допоможе їй розвиватися та потроху перемикатися з гнітючих думок на щось позитивне.