До початку повномасштабної війни родина Артема жила щасливим життям. У березні 2022 року батько хлопчика працюючи у патрульній службі поліції особливого призначення, один із перших став на захист нашої країни. Брав участь у завданнях із захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та відсічі збройній агресії російської федерації. На одному із таких завдань батько Артема загинув під час ракетного обстрілу.
Родина не змогла повірити в цю жахливу новину. Згодом почалися процеси розпізнання понівеченого тіла Героя, аналіз ДНК, а згодом привезли тіло в закритій труні. У пам’яті Артемчика, чоловік залишиться завжди живим.
Після цих страшних подій, у житті сім'ї розпочався новий відлік часу. 5-ти річний Артемчик втратив батька і всі турботи впали на плечі матері.
Зараз сім'я проживає в селі. Артемчика часто приводять на могилу до батька, розповідають, що тепер дім татка тут, але хлопчик поки не в змозі осягнути те, що сталося.
Хлопчик росте жвавим та допитливим, любить гратися та активно пізнає світ, а ще любить інтелектуальні ігри, грати у футбол, ліпити з пластиліну, розфарбувати розмальовки.
Родина Артемчика палко бажає Перемоги та мріє жити у вільній Україні.