Десятирічний Макар проживав у Маріуполі, який після початку повномасштабної війни щодня знаходився під обстрілами.

Одного з чергових страшних днів, Макар з мамою Наталею тікали від бомбардування та потрапили під обстріл. Внаслідок цього Наталя отримала поранення голови, а Макарчику розірвало ногу. Попри страшний біль, жінка змогла дотягнути сина до будинка знайомої. Там, змучені, вони впали на диван. Мати та син лежали, обіймаючись, та стікали кров'ю. Аж раптом Віра, сусідка до якої прийшла родина, зрозуміла – серце Наталі вже не б'ється.

Пані Віра взяла хлопчика до себе, але наступного дня прийшли російські військові та відібрали його. Спочатку Макарчика відправили до окупованого Новоазовська, а звідти в Донецьк.

Хлопчику хотіли ампутувати ногу, але на щастя обійшлося лише операцією. Потрібно відзначити, що Макар дуже сильний та витривалий хлопчик – він був при тямі весь час, коли йому робили операцію. Він все чув та мужньо терпів.

Як тільки бабуся Макара дізналася, що хлопчик знаходиться в лікарні на окупованій частині Донецької області, вона відразу почала боротьбу за свого онука. Місяць в голові було одне – повернути Макара будь-яким способом. Ризик, що дитину вивезуть в глиб росії та віддадуть на усиновлення як сироту був величезний. Бабуся зробила все необхідне та можливе – швидко оформила опіку та подолала шлях через чотири держави, щоб особисто забрати Макарчика з території окупованої Донецької області.

Наразі Макар з бабусею перебувають в безпечному місці, хлопчик вже відвідує нову школу в якій у нього з'явилися нові друзі.