Сьогодні, при слові «Харків» відразу виникають асоціації з горем, зруйнованими будинками, болем, вибухами та втратами. На жаль, маленьким харків’янам – Златі та Сашку, довелося відчути все це на собі.

Злата, Сашко та їхні батьки були звичайною родиною, жили простим та радісним життям. Як і у багатьох сімей, з початком повномасштабної війни, їхнє життя змінилось назавжди. Тому, що не може все залишатись, як раніше, коли обстріли не вщухають, а твоїм містом їздить ворожа військова техніка. Незважаючи на складні обставини, сім’я намагалася знаходити світло в кожному новому дні. Аж поки не сталося страшне – вони потрапили під ворожий обстріл.

Дивом, діти залишилися живі, але їх матір отримала важкі поранення. Після тривалого лікування та боротьби лікарів за її життя вона, на жаль, померла. Це стало справжньою трагедією для родини. Здавалося, що в той день зупинилося життя кожного з них, але вони намагаються продовжувати жити з цим болем, як би не було важко.

Наразі п'ятирічна Злата та п'ятнадцятирічний Сашко перебувають у безпечному місці, батько повернувся до Харкова для того, щоб відновити зруйноване житло і мати змогу разом з дітьми повернутися додому.

У дітей попереду ціле життя – зі своїми бажаннями та мріями. Сашко, наприклад, хоче стати професійним кухарем, а Злата захоплюється танцями.

Ми хочемо, щоб ці діти змогли подолати горе, яке з ними сталося. Щоб їхні мрії обов'язково здійснилися. Вони дуже сильні, але навіть найсильнішим, іноді, потрібна неабияка допомога та підтримка.