До 24 лютого Владислав, разом із своєю сім’єю, жив звичайним безтурботним життям в одному із сіл на Чернігівщині. Аж раптом в країну прийшла повномасштабна війна, яка змінила все і назавжди.

Першого березня 2022 року, коли ворожа техніка вже підходила впритул до їхнього селища, родина Владика прийняла непросте рішення – покинути домівку. Все, начебто, починалося добре і нічого не віщувало біди. Але сталося те, що неможливо уявити, горе, яке неможливо пережити. Їм вдалось виїхати зі свого населеного пункту, але російський танк проїхав просто по правій частині автомобіля.

Мати Влада, ціною власного життя врятувала сина, прикривши його своїм тілом. Від отриманих травм їй не вдалося вижити. Померли й інші родичі – тато та дядько. Найрідніші люди загинули просто на очах одинадцятирічного хлопчика.

Влад дивом вижив, але під час наїзду йому сильно травмували коліно. Про емоційний стан хлопця годі й казати. Чи є в світі щось, що могло б приглушити біль втрати батьків? Чи існує в світі більша втрата, ніж втрата рідної матері? Чи можливо осягнути горе Владислава? Навряд…

Але Влад сильний і він продовжує боротися. Сьогодні він проживає в Києві зі старшою сестрою і мріє в найближчому майбутньому стати професійним спортсменом. Ми щиро віримо, що його мрія обов'язково здійсниться. Але для цього Владу потрібно пройти реабілітацію та повністю відновитися після отриманої травми.

Наш проєкт виділив кошти на покращення житлових умов цієї родини, а також щомісяця допомагає їм фінансово. Ми впевнені, що Влад вистоїть і подолає всі випробування, але йому дуже необхідна наша підтримка та допомога.