Вже майже рік вихованням Артема та Ярослава займається сестра їхньої мами. Свою рідну маму хлопчики вже ніколи не зможуть побачити.

Село, де жила родина перебувало під окупацією російських військ з 8 березня 2022 року. Ситуація була страшна та гнітюча, було невідомо чого чекати від кожного дня та кожної. Та ось одного дня батькам шестирічного Артема та тринадцятирічного Ярослава, довелося тікати від окупантів. Вони намагалися якнайшвидше дістатися додому, тому що розуміли – там знаходяться їхні діти. Але єдине, що Юлія, мама хлопців, встигла зробити – це зателефонувати Ярославу, наказавши взяти молодшого братика та сховатись в погребі.

Після цього, ні в чому не винних, Юлю та Сергія безжально розстріляли в їхній машині. Про це Ярослав написав у своєму щоденнику – він почув кулеметну чергу, адже мама не встигла ще покласти слухавку. Невже може бути щось страшніше цих спогадів, ще й зафіксованих на папері...

Наразі хлопчиками опікується сестра померлої Юлії. Разом із чоловіком вони забрали дітей до себе, відразу як дізналися про трагедію.

Оскільки село перебувало під окупацією 22 дні, оселя родини зазнала серйозних руйнувань. Від обстрілів дах на будинку, сильно постраждав, також були пошкоджені внутрішні стіни нової прибудови, яку звели, щоб у хлопців там були окремі кімнати.

Родині не вистачає фінансової підтримки для створення затишку та комфортних умов проживання Артема та Ярослава, оскільки будівельних робіт доволі багато. Крім того, діти захоплюються футболом, складанням лего, катаються на велосипедах і готуються до школи та садочку.

Родина дуже потребує матеріальної допомоги як для забезпечення щоденних потреб, так і для того, щоб у хлопчиків і надалі була можливість займатися своїми хобі та жити звичайним дитячим життям.