Назар та Анна проживали в Бородянці разом із батьком та мамою. Життя в невеликому містечку було спокійним та безпечним – всі знали одне одного, діти мали багато друзів та були щасливі.

На жаль, повномасштабна війна назавжди зруйнувала звичне життя родини. Бородянка знаходилась під постійними обстрілами, місто стирали з обличчя землі, від будинків залишався тільки фундамент. Назар та Анна жили в постійному жаху, в дітей почалися проблеми зі сном та психологічні розлади. Майже весь час родині доводилося переховуватись від бомбардувань та обстрілів у підвалі.

Під час чергового бомбардування батьки Назара та Анни загинули. Внаслідок влучання бомби в будинок, ту частину, де вони знаходились – завалило. Це сталося на очах дітей, які перебували в тому ж самому підвалі, тільки з іншої сторони. Це врятувало життя дітям, але травма від побаченого та втрати найрідніших людей в житті залишиться назавжди.

Наразі десятирічна Анна перебуває з бабусею. Вони живуть у знайомих, тому що їхнє житло зруйноване. Бабусі важко забезпечувати дитину, оскільки родина втратила все майно. Для того, щоб у них була можливість жити окремо, їм необхідно відремонтувати своє житло, але коштів на це в жінки, на жаль, немає.

Анна та Назар важко переживають загибель батьків, їхній психоемоційний стан важкий та нестабільний. Діти дуже сумують за мамою й татом та не можуть до кінця прийняти цю трагедію.